Як підтримати літню людину, яка втратила домашню тварину

Для багатьох літніх людей втрата улюбленця – це не просто сумний випадок. Це втрата найвірнішого друга, члена родини і, часто, сенсу щоденного життя. Адже саме коти та собаки стають найближчою душею, яка завжди поряд із пенсіонером. Діти виросли, онукам не дуже цікаво проводити час із літніми людьми, а улюбленець завжди тобі радий.

Чому втрата тварини для літнього — це втрата близького друга

Мешканці будинків для літніх людей розмовляють зі тваринами, які мешкають на території, або в кімнатах. І це не просто монологи – це справжні діалоги. Кіт, який терся об ногу, коли було сумно. Собака, що радісно зустрічав біля дверей. Папуга, що повторював смішні фрази. Для людини, яка більшу частину часу проводить самотньо, ця тварина стає:

• найкращим слухачем, який ніколи не перебиває і не дає непроханих порад;
• живою істотою, що дарує відчуття потрібності – “хтось чекає мене вдома, хтось потребує моєї турботи”;
• провідником у звичайний ритм життя – годую, виводжу на прогулянку, граю;
• останнім “живим зв’язком” з минулим – часто тварина була свідком спільних з чоловіком днів, або її подарували діти, які тепер живуть далеко.

Коли цього всього позбавляється людина похилого віку, втрачається не просто тварина. Втрачається ціла система підтримки, яка тримала її на плаву.

Ознаки глибокого смутку і як не залишити людину наодинці

Після втрати улюбленця літня людина рідко буде голосно плакати або влаштовувати істерики. Її смуток глибший і тихіший. Ось на що варто звернути увагу:

• вона перестає виходити з кімнати в звичний час – наприклад, коли раніше годувала тварину;
• починає говорити про тварину в теперішньому часі: “Він не любить цю кашу”, “Потрібно купити йому нову іграшку”;
• втрачає інтерес до їжі, перестає доглядати за собою;
  Уникає місць, пов’язаних з твариною – не сідає на крісло, де любив спати кіт, обходить стороною кухню, де стояла миска.

У такі моменти найважливіше – не дати людині закритися в собі. Але і “витягувати” силою теж не можна. Не говоріть “не треба сумувати”, а навпаки – підтримуйте розмови про улюбленця: “Розкажіть, який він був?”, “А він любив гуляти під дощем?”. Тихо візьміть під руку і рушайте на невелику прогулянку або
допоможіть прибрати речі тварини.

Спогади як форма терапії

Ще одна дієва психологічна вправа побороти сум після втрати – створити “альбом спогадів”. Звичайно такий метод дієвий у випадку із улюбленцями, які багато років жили поруч і з ними є спільні фото, а також багато речей (гумова кісточка, бантик, ошийник тощо).

Якщо фізичних нагадувань не залишилося можна записати історії про тварину. Часто виявляється, що за роки спільного життя накопичилося безліч смішних, зворушливих, іноді сумних історій. Коли людина їх проголошує, вона не ті

Як пансіонати допомагають пережити втрату

У хорошому пансіонаті ніколи не пропонують “не думай про це” або “заведи собі нового”. Замість цього знаходять заняття, що допомагають виплеснути емоції. Наприклад, пропонують допомогти в нашому невеликому садочку – копати землю, садити квіти. Фізична праця чудово лікує.

Організовують групи підтримки – людей, які пережили схожу втрату, збирають на відверту емоційну розмову. Вони можуть говорити про своїх улюбленців, показувати фотографії, ділитися болями. Часто після таких зустрічей настає полегшення.

Коли час завести нового улюбленця

Це найскладніше питання. Ми завжди радимо родичам: не поспішати. Нова тварина – це не заміна, а новий етап. Ось ознаки, що людина готова:

• Вона починає сама розпитувати про інших тварин, цікавиться, чи не потрібна комусь допомога з вигулом.
• Згадуючи свого улюбленця, вже може посміхатися, а не лише плакати.
• Повертається до колишніх звичок – знову починає готувати, виходити на прогулянки.

Але буває і так, що людина не хоче нову тварину – і це теж нормально. Головне – пам’ятати, що кожна людина переживає втрату по-своєму.

Можливо Вас зацікавить: Дома для престарелых в Ивано-Франковске Дома для престарелых в Луцке Дома для престарелых в Николаеве Дома для престарелых в Полтаве Дома для престарелых в Ровно